Мене часто запитують, де і коли я познайомилася з Пабатом. Це дуже проста життєва історія, і вона схожа, я впевнена, на десятки і сотні інших. Ділюся нею з усіма зацікавленими.
Я живу в Борисполі –це місто біля Києва. Основне підприємство міста – міжнародний аеропорт «Бориспіль», де працювала і я. Одного разу ми з мамою пішли на базар. Дивлюся – виступає якійсь молодий чоловік. Симпатичний, впевнений. Говорить явно своїми словами, а не писаним текстом — це ж одразу видно. Але головне – говорить правду. Саме те, що і я думала та не один раз обговорювала зі своїми друзями, колегами, рідними.
Стою, слухаю – аж забула, навіщо прийшла. Мама поруч – теж слухає.
Олександр Вікторович і каже: «Всі, кому є що сказати – виходьте сюди і говорить». Я ніколи не виступала зі сцен, але щось мене як смикнуло. Вийшла і все розповіла, що в мене накипіло на душі. Про владу, про ситуацію в країні, про кризу, яку влаштували політики.
Після закінчення мітингу ми ще довго говорили з Олександром. Він запросив мене вступити до НАС, проводити мітинги в регіонах. Я погодилася. Незабаром я розрахувалася з улюбленої роботи, якій віддала багато років свого життя.
І поїхала на свій перший мітинг.